У мікрорайоні «Доманинці» з’явиться вулиця на честь Володимира Пінковського.
23 листопада 2023 року на сесії Ужгородської міської ради було вирішено перейменувати вулицю Мічуріна та присвоїти їй назву Володимира Івановича Пінковського на честь нашого земляка, який проживав у мікрорайоні «Доманинці» і прославив наше місто над Ужем та наш край на спортивному поприщі та виховував юних футболістів.
P.s. Володимир Іванович Пінковський (народився 9 листопада 1945 року, Ужгород, Закарпатська область, СРСР – помер 9 лютого 2014 року, Ужгород, Закарпатська область, Україна) – колишній радянський і український футболіст та юнацький футбольний тренер. Грав на позиції півзахисника. Чемпіон України, срібний і бронзовий призер першості республіки та четверть фіналіст Кубка УРСР з футболу. Кандидат у майстри спорту. Декілька разів входив до складу юнацьких збірних команд СРСР і УРСР та увійшов до символічної збірної Закарпаття усіх часів. Закінчив львівський інститут фізкультури.
Клубна кар’єра
Із шестирічного віку почав грати у футбол, а з семи – вже займався спортом в Ужгородській ДЮСШ. Починаючи з 1957 року його тренером став відомий футбольний фахівець Василь Федак. Разом зі своїми ровесниками грав за збірну обласного центру, а відтак і області. Чотиринадцятирічним юнаком пробує свої сили в дитячій дружині ужгородського «Спартака», а згодом його зараховують до основного складу команди майстрів, назва якої тоді вже була «Верховина». 1961 рік – гравець другої юнацької збірної команди СРСР. Через три сезони він на короткий час переходить до хмельницького «Динамо», після чого його призивають на дійсну військову службу, яку відбуває у львівському «СКА». У складі цієї команди він у 1965 році став чемпіоном, а у 1967 році бронзовим призером першості республіки з футболу. Певний період був капітаном армійського колективу. У 1965 році його запросили до юнацької збірної України, яка тоді брала участь у престижних турнірах «Юність» та «Надія». Через рік він перейшов до футбольного колективу львівського вищого військово-політичного училища – «ВВПУ РА» (Львів), у складі якого завоював один із найпрестижніших призів того часу – «Кубок мільйонів», а у 1967–1969 роках знову виступав у складі львівського «СКА». У 1970 році повернувся в рідну команду – ужгородську «Верховину», яку у 1971 році перейменували на «Говерлу» і кольори якої захищав ще шість сезонів. У її складі виборов срібну медаль першості України (1972), здобув четверте (1973) і п’яте (1974) місце у своїй зоні чемпіонату СРСР серед команд другої ліги та дійшов до четверть фіналу Кубка УРСР з футболу (1974).
Кар’єра тренера
У 1972 році він закінчив Львівський інститут фізкультури, після чого протягом майже чотирьох десятків літ працював тренером та головним тренером Ужгородської СДЮСШОР, де навчав азам футбольного мистецтва юних мешканців м. Ужгород. Кілька разів входив до символічного списку найкращих дитячих тренерів Закарпаття.
Досягнення
Командні трофеї
-
Чемпіон України (1): 1965
-
Срібний призер першості України (1): 1972
-
Бронзовий призер першості України (1): 1967
-
Четвертьфіналіст Кубка УРСР з футболу (1): 1974
Індивідуальні досягнення
-
Кандидат у майстри спорту (1965)
-
Приз Центральної ради союзу спортивних товариств і організацій СРСР «Кубок мільйонів» (1966)
-
Нагороджений почесною грамотою обласної ради (2011)
Залишити відгук